...............

Уважаемые посетители! Приносим свои извинения за несанкционированную рекламу, размещённую на сайте.







Новости!





Воспитанники детского сада "Гранд - Гипанис"
и ученики школы "Гипанис - ЭОС" поздравили николаевцев с новогодними праздниками.


ПОДРОБНЕЕ


ДЕТСКОМУ САДУ
"Гранд-Гипанис"
20 лет!




ФОТО
ВИДЕО

Поздравляем!

Воспитанника детского сада "Гранд-Гипанис" Забарчук Кирилла и его партнёршу Крачковскую Веронику, занявших I место в ІІІ Всеукраинском фестивале-конкурсе хореографического искусства "ПІВДЕННИЙ БРИЗ 2016".

ДЕТАЛИ


ВЫПУСКНОЙ 2016
фоторепортаж


Мы гордимся достижениями наших выпускников!

По версии журнала Forbes выпускник комплекса "Гипанис" Станислав Матвиенко вошел в число тридцати молодых украинцев, которые достигли успеха к тридцати годам.

ДЕТАЛИ


Всеукраинский общественно-политический журнал "ИМЕНА" о нашем учебном комплексе (№60, 2015)


ФЛАГ"ГИПАНИСА" В ИСПАНСКОМ НЕБЕ


Обновление на странице Наша ВИДЕОГАЛЕРЕЯ

Наши воспитанники говорят о своём любимом детском саде «Гранд-Гипанис»
Новый видеоролик


Обновление на странице Наша ВИДЕОГАЛЕРЕЯ

Видео презентация образовательного комплекса "Международный Классический университет им. Филиппа Орлика - Детский сад "Гранд-Гипанис" - Школа "Гипанис-ЭОС" на английском языке










Занятия: Познай себя - познаешь других.


Частный Детский сад "Гранд-Гипанис"  >  Наши праздники и будни


Заняття 1
Мета: допомогти дітям зробити відкриття щодо себе самих, свого організму: язик є, а навіщо він?
Словник: голова, розум, рот, губи, зуби, язик, кусає, жує, куштує, гірке, солоне, солодке.
Матеріал: дзеркальце для кожної дитини, схема будови язика.
Хід. Послухайте таку загадку: «Горщик розумний в нім дірочок сім». (Рос.— «Горшочек умен, сем дырочек в нем»). Складна вона, знаю. Тож спробуємо разом відгадати, про що тут ідеться. Горщик непростий, каже загадка. Що ж це? Я допоможу і дам вам половину відгадки. Ось він, «горщик, розумний», у мене (торкається руками голови). А тепер ви покажіть у себе свій, як робила я. (Діти показують). Яким іншим словом можна його назвати? Правильно, це голова. Отже, «горщик, розумний» — це голова людини. Моя, Тетянина, Петрикова та інших.
Далі вихователь пропонує дітям самим зробити відкриття і назвати «сім дірочок». Визначають: рот, очі (двоє), вуха (двоє), ніздрі (двоє) — разом сім. Предметом обговорення стає рот. Діти виконують кілька вправ, після яких переконуються, що не можна визначити смак будь-чого, не поклавши його в рот. Кожний розглядає свій рот у дзеркальце. Ось ця дірочка, як говориться в загадці, а ми кажемо: рот, тобто губи, зуби, язик. Кажемо: гарні губки, червоні. Тепер знаємо, що рот у людини не тільки для краси. Оце він, наш язичок,— рожевий, мокрий. Лежить собі, відпочиває, поки немає для нього роботи. Вас дивує, яка ж це робота? Давайте розберемося. В образній формі вихователь веде мову про «обов'язки» язика: —Найперший обов'язок — стояти, як вартовий на посту. Що нам у рот потрапляє — язик відразу куштує, перевіряє на смак: «Стій! Хто такий? Мовчиш? Нічого, я сам зараз перевірю. Солодкий? Ні, але й не гіркий. Ой, кислий! Аж очам несила дивитись, таке різке! Та це ж лимон! Іди на зубок, будь ласкавий: знаю, що ти корисний». Аж ось другий шматочок ліг на язичок: «Фе, ну й гіркий цей огірок! Іди назад».
Разом підсумовують: язик, як вірний сторож, нічого непотрібного не пропустить до рота, бо інакше може якась хвороба причепитися або й статися лихо. Звертаються до схеми — вихователь показує бугорочки на кінчику язика, на корені, по краях: саме вони й допомагають визначати смак узятого в рот.
Розмірковують над прислів'ям: «Язик не лопата, знає, що солодке». Щоб розкрити другу «роботу» язика, дітям пропонують притримати його за зубами і спробувати промовити якесь слово. Не виходить? А чому, хто здогадався? Отже, допомагати нам говорити, вимовляти слова — другий обов'язок язика. А в нього є два замочки — губи і зуби. Навіщо вони йому? Спробуйте їх відкрити і, не закриваючи рот, щось сказати. Невже не виходить?
Діти переконуються, що без язика, губ і зубів навіть слова не вимовиш, не те що порозмовляєш. А значить, що важко людині без них. Висновок: язик у роті для того, щоб можна було куштувати, жувати, ковтати, а також говорити, співати.

Заняття 2
Мета: допомагати дитині пізнавати свій організм: шкіра, є, а навіщо?
Словник: мозок, шкіра, відчуває, гладкий, шорсткий, м'який, твердий, сухий, мокрий.
Матеріал: схема ділянок шкіри.
Xід. Загадавши загадку: «Завжди у роті, а не проковтнеш», вихователь пропонує дітям пригадати, що їм відомо про роботу язика. Уточнює: від язика у мозок іде сигнал про те, який смак узятого в рот і чи можна його їсти. А тепер спробуємо дізнатись, які ще сигнали ідуть у мозок — у наш «розумний горщик». Поміркуйте, як мама довідується, вже висохла білизна чи ще волога? Як переконується, гаряча вода чи ні? Правильно, торкається рукою.
Проводиться дидактична вправа «Впізнай на дотик»: діти визначають дотиком, гладкі чи шорсткі, м'які чи тверді, мокрі чи сухі предмети в торбинці. То хто ж це послав вам у мозок сигнал? Руки! Але не самі руки, а шкіра на пальцях.
Вихователь дає змогу малим розглянути шкіру на пальцях, на руках, подивуватися, що все тіло вкрите шкірою. Пам'ятаєте, ми з вашими мамами грали у гру: мама із зав'язаними очима з групки дітей вибирала свою дитину. Пригадаймо, які рухи вона робила. Мама об-ма-цу-ва-ла всіх, а тим часом у її мозок побігли сигнали: «Ні, це не мій син — тут подряпина на лобі. А це дівчинка — в неї кіски... Аж ось мій! Волоссячко м'яке, кучеряве. Знайшовся!» От вам і шкіра! Вона неначе очі має і бачить.
Що іще «вміє» шкіра, показує за допомогою схеми з різно колірними точками. Пояснює: чорні точки означають, що посилається сигнал тривоги — «Боляче!», сині сповіщають: «Холодне», червоні — «Гаряче!» Разом розмірковують, навіщо людині потрібні ось такі чутливі точки на шкірі. Хід розмови залежить від відповідей дітей. Створюються умови для роботи думки, активних висловлювань. Отже, що вміє наша шкіра? Вона вміє відчувати, впізнавати те, до чого доторкнулася,— до холодного чи теплого, а може, гарячого; до гладкого чи шорсткого, сухого чи мокрого, твердого чи м'якого. Навіть із заплющеними очима тільки самими пальцями ми взнаємо багато важливого для нас. Ви знаєте: від язика у мозок біжать сигнали. Біжать вони і від шкіри, і всі в одному місці збігаються. (Показує на своїй голові). Запам'ятайте: ми вчимося прислухатися до своїх відчуттів, щоб дізнаватися нове.

Заняття 3
Мета: продовжувати допомагати дітям відкривати себе, свої можливості: вуха є, а навіщо вони? (Допомагають пізнавати те, що нас оточує і що видає різні звуки).
Словник: звук, глухий, дзвінкий, тихий, голосний, «скляний», «металевий», «дерев'яний», дзюркотливий.
Матеріал: предмети з металу, дерева, скла (по 1-2 види), аркуш паперу, 2 склянки (одна з водою), касета із записом різноманітних звуків — протяжних, рипучих, мелодійних і т. д.
Xід. Проводиться дидактична вправа «Впізнай за звуком» з дерев'яними, скляними, металевими предметами. Як ви впізнали, що це звук скла, дерева, металу? Так, знову у мозок пішов сигнал. А як Він туди пішов, знаєте? Через рот? (— Ні.) Через шкіру? (—Ні.) Сигнал пішов через вуха. Це вони допомогли вам впізнати, який звук чути. Хочете ще раз перевірити? Тоді заплющить очі і слухайте, що я робитиму три рази.
Вихователь рве папір (— Роблю раз.); ллє воду із склянки у склянку (— Роблю два.); ставить посуд (— Роблю три.). Дозволяє розплющити очі й зачитує, що робилося першого, другого, третього разу. А як ви здогадалися? З чого взнали? (— зі звуків.) Значить, це вам вуха підказали. Давайте роздивимося їх. Ось вони, чудові «дірочки». Поки очі відпочивали, вушка працювали. Ось послухайте, як колись вуха врятували мене, малу, і бабусю від біди. Пішли ми до лісу. Набрали ягід і вирішили відпочити. Раптом почули: ш-ш-ш-ш, але нічого не було видно. Я здивувалася, що це, і тільки надумала під кущик залізти, аж бабуся схопила мене за руку і швиденько повела, геть. Чому? А тому, що вона знала: так шипить змія. Ось чому ми хутко полишили це небезпечне місце. Вушка, вушка, що ви робили? Дякую вам, вушка: ви нас із бабусею від біди порятували, добре нам послужили.
Щоб пересвідчитися, які звуки приємні вуху, а які ні, діти слухають записи звуків різного походження і характеру. Разом з дорослим віднаходять відповідні словесні означення: приємний, мелодійний, тихий, гучний, рипучий і т. д. То які звуки можуть почути наші вуха? А навіщо іще вони потрібні людині? Вуха трудяться, допомагають вам пізнавати вірші, казки, пісні. Ви тому так багато знаєте, що слухаєте і чуєте вухами, а язик розповідає. А значить, вуха треба берегти.

Заняття 4
Мета: показати дітям розмаїття і складність навколишнього світу, який сприймається через слух. Викликати інтерес до всього живого.
Словник: слухати, чути, прислухатися, цвірінькання, свист, дзижчання, квакання.
Матеріал: грамплатівка «Голоси лісу», книжка В. Танасійчука «Хто бачить вухами», зображення жаби, джмеля, мухи, коника.
Хід. Малим пропонують заплющити очі, покласти голову на складені руки й уявити, що вони опинились у лісі. Звучить запис «Голоси лісу» — уточнюється, які ж голоси чули вуха. Вихователь наголошує, що діти не просто чули звуки, а слухали, тобто впізнавали цвірінькання горобця, свист дрозда, квакання жаби, гудіння бджоли або й уявляли щось інше. Вушка послухали, вже спочивають, і починає працювати думка. Ваші вуха вже чули колись ці звуки, запам'ятали їх, і коли вони знову прозвучали, ви пригадали і ліс, і поле — ті місця, де були спів і свист, гудіння і дзижчання. А це тому, що ми з вами не просто слухали, а при-слу-ха-ли-ся, вслу-ха-ли-ся і водночас думали, міркували,— тобто з'являлася думка, вуха були уважними.
Запитує дітей, як вони зрозуміли сказане, допомагає усвідомити взаємозв'язок обох процесів. А чи знаєте ви, що тварини також уважно слухають те, що «говорять» інші, що відбувається навколо. Без вух у лісі не прожити. Вуха допомагають знаходити друзів, рятуватися від ворогів, ловити здобич. Отже, слухаючи, пізнає світ і людина, і все живе на землі. Подякуємо Природі-матері за наші вуха. Кому вони потрібні? Так, і людям, і собакам, і пташкам, і комахам. Але не всі живуть однаково, ви знаєте, то й вуха в них різні.
За допомогою ілюстрацій вихователь пояснює, як чують коники, джмелі, жаби, як вони «говорять». Зацікавлює дітей книжкою «Хто бачить вухами», пропонує розглянути її згодом самим.
Висновок: природа влаштувала все по-різному, але всьому живому подарувала здатність слухати і чути, щоб жити, існувати, щоб світ пізнавати.

Заняття 5
Мета: продовжувати допомагати дітям робити відкриття щодо самих себе: очі є, навіщо вони? (Через очі йдуть сигнали у мозок, там народжується думка. Завдяки зору ми діємо впевнено, чітко, швидко. Очі треба берегти).
Словник: око, зір, зрячий, дивитися, зіниця, райдужна оболонка.
Матеріал: дзеркальце для кожної дитини, схема ока.
Хід. Відгадайте загадку: «Один говорить, двоє слухають, а двоє дивляться. Хто той один, що говорить? Що він іще вміє? А які це двоє слухають? Що вони можуть? Як допомагають нам? Віднайдіть тих двоє, що дивляться. То це ж очі! Хочете довідатись, як вони нам служать? Проводиться дослід: дитині пропонують пройти крізь вузенький прохід спочатку з розплющеними, а потім із заплющеними очима. За допомогою запитань підводять до думки: діємо чітко і правильно тому, що нам допомагають очі. Вони дивляться, бачать, немов би підказують, що треба робити. А коли очі заплющені, чи йтиме сигнал у мозок? (— Ні.) Якщо немає сигналу, то й немає впевненості, отже, виходить, наші очі керують нашими ногами. (Нагадує, як важко в житті незрячим, тобто сліпим людям).
Діти дивляться в дзеркальце: очі — це ще дві дірочки в «розумному горщику», їх уже віднайшли в ньому п'ять. Розглядають схему. Вихователь показує зіницю, райдужну оболонку (за її кольором говорять про колір очей у людини), закріплює слова око, очі, зрячий, незрячий, райдужка, окуляри. З'ясовується зміст прислів'я: «Бачить око, та зуб не йме».
Діти розглядають у дзеркальце повіки, вії — вони пухнасті, як мох, як травичка, їм пропонують злегка плеснути в долоні перед очима; пояснюють: повіки з віями моргнули, бо так вони захищають очі. Наприкінці заняття дошкільники малюють свої очі, повторюють загадку: «Один говорить, двоє слухає, а двоє дивляться».

Заняття 6
Мета: розкрити дітям значення зору для сприймання навколишнього світу. (Очима і вухами світ пізнається. Світ однаковий для всіх, але сприймається він по-різному).
Словник: дивитися, бачити, придивлятися, уважно, неуважно.
Матеріал: зразки народного декоративно-вжиткового мистецтва.
Xід. Вихователь нагадує дітям загадку: «Горщик розумний в нім дірочок сім». Репліками, запитаннями спонукає помилуватися, подивуватися словами, змістом і мудрістю загадки. Підкреслює, що спочатку було важко відгадати її, а тепер, коли довідалися багато цікавого про ці дірочки, про себе самих, вона вже зовсім не складна. Перелічується і називається те, про що дізналися (язик, вуха, очі), зазначаються функції цих органів. Підсумовується: глухому, сліпому дуже важко жити у світі.
Триває розмова про очі. Дошкільники розглядають дерев'яні та керамічні вироби, зразки візерунків, описують їх. От скільки думок у вас виникло! Я аж заслухалася, мені навіть здалося, що ви були поряд з тими, хто виготовляв ці речі, бачили їхню роботу на власні очі. Ось вам складне запитання: чому у вас з'явилося багато думок?
Діти розмірковують. Підсумовується: очі побачили — народилася думка у «горщику»-голові; чим більше очі побачать, тим більше думок виникне. Отже, наша голова — це комора думок. Око побачило і немов би відклало одну думку, другу у «горщик»-комору. Знову побачило — знову відклало. Думки — як бджілки, що весь вік працюють, літають, гудуть, збирають нектар, сідають спочити, знову злітають.
Пропонує пригадати, хто виготовив гарну дерев'яну скриньку, вигадав цікаві візерунки і коли почав працювати. Глянув майстер на заготовку раз — нічого. Глянув удруге—теж нічого, жодної думки в голові..! Сидить, руки прагнуть роботи, а яким має бути виріб, не знає. Аж ось вона, думка-здогад, спалахнула, немов би вогник, як бджілка, злетіла — і майстер відразу зрозумів, як йому скриньку робити, як ножичком- різаком натискати,— руки впевнено запрацювали. (Показує рухами, мімікою, запрошує дітей відтворити це). Тепер зрозуміли, навіщо майстрові треба розглядати, придивлятися, розмірковувати? А ми з вами навіщо маємо це робити?
Вихователь слухає відповіді, спрямовує думки дітей, пояснює схему: око — думка — робота рук. Разом доходять загального висновку: спочатку око побачить, вухо почує, шкіра відчує — тільки тоді будь-яка справа звершиться. Але все це відбувається швидко, непомітно, немов би саме собою.
Висновки: ось який «горщик» і які його «дірочки». Якщо очі вміють уважно дивитися, а вуха — слухати, прислухатися, тільки тоді він буде «розумом багатий». Людині від очей мало користі, якщо не народжуватимуться думки. Очі призначені для того, щоб пізнавати світ, щоб розуміти, правильні чи неправильні дії робляться.

Заняття 7
Мета: вчити дітей, висловлюватися про стан людини (весела, сумна, злякана), придивлятися до обличчя, очей інших, щоб самим коригувати свою поведінку, свої вимоги, співвідносити власні бажання з бажаннями і можливостями інших людей, які навколо.
Матеріал: зображення дівчаток з різним виразом обличчя.
Xід. Вихователь пропонує визначити настрої дівчаток, зображених на малюнка, (їхні обличчя, руки і ноги закриті паперовими смужками). Розкривають то одну, то другу частину тіла і з'ясовують, що тільки з виразу обличчя можна взнати, який у людини настрій, що вона відчуває. По черзі доводять, що у кожної дівчинки різний душевний стан, називають його.
Поміркуємо, що ж саме вказує на настрій людини. Можна визначити його, коли дивитимемося на волосся? На вуха? На губи? На очі? Виходить, наші очі можуть бути різними — і щасливими, і сумними. Коли в людини щасливий вираз очей? Від чого вони сумні? В кого ви бачили злякані очі? Які очі у вашої мами, коли ви вередуєте, не слухаючись, або коли вона хвора? Так, важко мамі на серці, то й очі в неї сумні. А як зробити, щоб в очах знову засяяли вогники, щоб у душі радість з'явилася? (Обговорюється вислів: «Очі — дзеркало душі»).
Висновок: на занятті довідалися нове, цікаве про очі людини. Очі допомагають діяти, мислити, через них іде сигнал у мозок, і в мозку народжуються думки. З очей можна впізнати, що на душі, у серці кожного. Треба уважно придивлятися довкола себе, щоб стати мудрішим.

Заняття 8
Мета: розширити уявлення дітей про навколишній світ, допомагати побачити розмаїття і складність природи. Викликати інтерес до тварин, до їхнього життя.
Словник: пильне око, гострий зір.
Матеріал: діапроектор, слайди — різні тварини, сокіл кішка, жаба, равлик, бабка.
Хід. Давайте пригадаємо все, що знаємо про наші очі. Природа дала очі всім — людині, тварині, птаху, комасі. Але у всіх вони по-різному влаштовані. Ви б хотіли взнати, в кого очі як біноклі? Хто бачить тільки зблизька? Хто бачить у темряві? Запрошує дітей в уявну прогулянку до лісу, в луг. Нагадує: іти обережно, придивлятися і прислухатися, бо з-під трави, листя, гілок горять тисячі очей. Показує слайди, розповідає про особливості зору у сокола, кішки, жаби, равлика, бабки. Потім обговорює з дітьми те, що вони запам'ятали, з чого подивувалися.
Висновок: навколишній світ складний і розмаїтий, усі ми — діти Природи-матері. Очі тварин — своєрідні оптичні прилади.

Заняття 9
Мета: допомогти дітям зрозуміти, що відбувається з їжею, яка потрапляє до рота.
Словник: жувати, пережовувати, стравохід, шлунок, перетравлювати.
Матеріал: спрощена схема травлення.
Xід. Вихователь дає дітям по шматочку печива. З'їли? Розжували, проковтнули — немає нічого у роті, мов би й не було. А хочете довідатися, куди ж зникло печиво? (Показує схему). Поклали шматочок у рот — у дірочку «в горщику». Язичок, язичок, що ти зробив? (—Впізнав солодке.) А зубки ваші що робили? (— Жували.) А ви помітили, що печиво в роті стало мокрим? Від чого? (— Від слини.) А де взялася слина, я вам поясню: у нас ось тут (показує у себе і пропонує зробити це саме й дітям) немов би мішечки зі слиною, тому язик завжди вологий. А навіщо потрібна слина, як ви гадаєте? Правильно, для того, щоб зубам було легше пережовувати їжу. Спробуйте не жувати — все горло буде подряпане. Що ж тепер вийшло з печива? Так, замість твердого шматочка стала м'яка кашка.
Розповідає за схемою, що відбувається потім, закріплюючи з дітьми послідовність етапів процесу травлення: Язик-лопаточка підштовхнув їжу далі. У цей час головне — не розмовляти. Чому? Якщо їжа потрапить у дихальну трубочку, яка зовсім поряд, можна поперхнутися, горло перехопить, і стається лихо. (Діти повторюють, чому не можна говорити, коли жуєш і ковтаєш). Пережоване печиво ковзнуло у стравохід (пояснює назву) і поїхало далі вниз. (Пропонує полічити до 5 — за цей час їжа опиняється у шлунку). Ось тут і починається найголовніша робота. Стінки шлунка як наші долоні, тільки шорсткі, з горбочками. Де ще є такі? Так, на язику. Тепер дивіться на мої руки і робіть, як я: шлунок починає мнути їжу, розтирати Ті, перемелювати — пе-ре-трав-лю-ва-ти. Аж поки все не перетравиться у ріденьке місиво. І таке відбувається з усім, що ми їмо.
Пропонує дітям назвати, що їм готують, повторити шлях, який проходить кожна страва: язик, зуби, стравохід, шлунок. Разом розмірковують, навіщо ми їмо: щоб ходити, бігати, виконувати різну роботу — щоб жити. Як машина не піде без бензину, так і людина не рухатиметься, якщо не їстиме.
Якщо навіть ви просто сидите, у вас всередині йде робота, і для неї погрібен матеріал — їжа. Кісточки ростуть, серденько б'ється, волосся дихає. І коли спите, ця робота не припиняється. Щоб кістки були міцні, треба їсти сир, м'ясо, рибу, горіхи. Щоб очі добре бачили, вам потрібні молоко, сметана, морква. Щоб м'язи були міцні, їжте печінку, салати з капусти, буряка. Цибулю і часник їмо, щоб не хворіти на застуду. Тож, я думаю, ви зрозуміли, чому вам готують різноманітні страви, а не дають щодня морозиво чи лапшу.

Заняття 10
Мета: продовжувати допомагати дітям пізнавати можливості свого організму. Ми дихаємо — навіщо? Вдихаємо і видихаємо — що? Яке повітря нам потрібне?
Матеріал: дзеркальце для кожної дитини, схема дихальних органів людини.
Хід. Пригадавши загадку про «горщик», діти перелічують «дірочки», про які довідалися. Лишилися ще дві. Проводиться дослід: дмухають на долоню перед обличчям. Що ви відчуваєте? (— Тепле повітря гладить долоньку.) А як воно потрапило до нас усередину? Правильно, ми його вдихнули. Але вдихнули холодним, а видихнули теплим. У носі, як у пічці, повітря зігрілося.
Називаються особливості повітря: воно прозоре, невидиме, є всюди — в кімнаті, надворі, у нас самих (в одязі, у волоссі, всередині, бо його вдихаємо і видихаємо).А хочете довідатися, якою стежинкою повітря потрапляє у наш організм? Де зупиняється і як повертається назад? (Пропонує стиснути ніс пальцями і спробувати подихати). Не виходить? І моє словечко в світлій казці є. Чому? Правильно, повітря не потрапляє у ніс. От ви самі назвіть, де вхід для повітря. Так, двері для нього — ніздрі носу, їх дві. Діти розглядають у дзеркальце свої ніздрі. З'ясовують, що всередині видніються волосинки, вони нагадують щіточку.
Навіщо нам ці щіточки в носі? Ви й самі здогадалися. Вдихнули — і щіточки зробили свою справу. Очищене повітря потрапляє у бронхи (показує на схемі). Вдих — видих, вдих — видих, і так без кінця. Без повітря, без дихання людина жити не може.
Звертає увагу на близьке сусідство обох проходів — для повітря і для їжі, діти повторюють, чому не можна розмовляти, коли їси і ковтаєш. Стежимо за повітрям далі. Ось тут, у легенях, зупинка; очищене й нагріте повітря потрапляє у кров і з нею біжить по всьому організму — до рук, ніг, голови. Всім органам, усьому тілу потрібне чисте повітря. Ось вам і диво-дірочки.
Запитує, де легше дихати,— у лісі чи в місті, чому. Розповідає, як дихають рослини. Діти роблять відкриття: дихає не лише людина — всьому живому на землі потрібне повітря. Без нього немає життя. Дерева, кущі, трави, очищають повітря, тому їх треба берегти.

Заняття 11 (підсумкове)
Мета: узагальнити набуті дітьми знання, перевести їх у свідоме ставлення до свого організму. Підготувати до взаємодії з навколишнім середовищем.
Проблемні запитання: Чому не можна переїдати? Яким повітрям корисно дихати? Чому болить голова? Від чого виникає апетит? Чому треба добре пережовувати їжу? Чому треба спати? Чому для нашого організму корисна робота? Яка людина найздоровіша? і т.д.



Подняться наверх


Частная школа "ГИПАНИС-ЭОС", г. Николаев. Все права защищены © 2017