...............

Уважаемые посетители! Приносим свои извинения за несанкционированную рекламу, размещённую на сайте.







Новости!





Воспитанники детского сада "Гранд - Гипанис"
и ученики школы "Гипанис - ЭОС" поздравили николаевцев с новогодними праздниками.


ПОДРОБНЕЕ


ДЕТСКОМУ САДУ
"Гранд-Гипанис"
20 лет!




ФОТО
ВИДЕО

Поздравляем!

Воспитанника детского сада "Гранд-Гипанис" Забарчук Кирилла и его партнёршу Крачковскую Веронику, занявших I место в ІІІ Всеукраинском фестивале-конкурсе хореографического искусства "ПІВДЕННИЙ БРИЗ 2016".

ДЕТАЛИ


ВЫПУСКНОЙ 2016
фоторепортаж


Мы гордимся достижениями наших выпускников!

По версии журнала Forbes выпускник комплекса "Гипанис" Станислав Матвиенко вошел в число тридцати молодых украинцев, которые достигли успеха к тридцати годам.

ДЕТАЛИ


Всеукраинский общественно-политический журнал "ИМЕНА" о нашем учебном комплексе (№60, 2015)


ФЛАГ"ГИПАНИСА" В ИСПАНСКОМ НЕБЕ


Обновление на странице Наша ВИДЕОГАЛЕРЕЯ

Наши воспитанники говорят о своём любимом детском саде «Гранд-Гипанис»
Новый видеоролик


Обновление на странице Наша ВИДЕОГАЛЕРЕЯ

Видео презентация образовательного комплекса "Международный Классический университет им. Филиппа Орлика - Детский сад "Гранд-Гипанис" - Школа "Гипанис-ЭОС" на английском языке










Советы логопеда родителям (1)


Частный Детский сад "Гранд-Гипанис"  >  Советы родителям




Оволодіння правильною вимовою як процесом правильного утворення й вимовляння звуків дуже важливе для дітей 5-6 років, оскільки є основною складовою мовленнєвої підготовки старших дошкільників др школи, й умовою успішного шкільного навчання. Ідучи до школи, шестирічна дитина має загалом опанувати рідну мову, засвоїти її літературні норми, культуру усного мовлення і спілкування.

З практичного погляду останній етап нормального формування первинних вимовних умінь і навичок дитини — це вік від 4 до 5 років. Проте з тих чи інших причин своєчасне природне і правильне протікання процесу мовленнєвого розвитку дитини може бути порушене, що зумовлює окремі його недоліки та можливі труднощі у подальшому оволодінні письмом і читанням. Порушення вимовляння спостерігається при дислалії, дизартрії, ринолалії як первинних дефектах мовлення, а також вторинних виявах у дітей, які мають вади слуху, затримку психічного розвитку й інше. Тому важливо турбуватися про правильне формування дитячої вимови та своєчасно попереджувати і виправляти її відхилення від загальноприйнятих норм.



Корекція мовлення — це педагогічний процес, спрямований на усунення чи послаблення симптоматики мовленнєвих порушень шляхом коригуючого навчання і виховання. Тому завжди буде доцільним звернення до фахівця з корекції мовлення — логопеда. При усуненні мовленнєвих порушень необхідно враховувати сукупність етіологічних чинників, механізм і структуру мовленнєвого дефекту, співвідношення первинного і вторинного у природі порушення розвитку дитини, вікові та індивідуальні її особливості. Тому основною формою організації логопедичної корекції є індивідуальні та групові заняття з логопедом, що будуються з урахуванням загальнодидактичних і спеціальних принципів.

Корекція мовлення передбачає кілька послідовних взаємозумовлених етапів: підготовчий етап (розвиток слухової уваги й фонетичного сприймання та формування артикуляційних, мовнорухових умінь і навичок та ін.), етап формування первинних вимовних умінь і навичок (постановка звука, його автоматизація та диференціація), етап формування комунікативних умінь і навичок (вільне користування звуками мовлення в усіх ситуаціях спілкування). В логопедичній літературі кількість етапів логопедичного впливу не має принципового значення, проте, наприклад, у роботах М. Хватцева постановка звука виділена в самостійний етап. Саме постановку звуків, вимова яких порушена, варто доручити спеціалісту, а роботу по їх закріпленню (автоматизації) можуть проводити вихователі й батьки під керівництвом логопеда. Приступаючи до логопедичної корекції мовлення, слід мати на увазі, що своєчасному і правильному протіканню цього процесу сприяють наступні фактори: дитина повинна бути психічно й фізично здоровою, мати нормальний слух, зір та будову й інервацію м'язів мовного апарату, виявляти активність і бажання спілкуватися, перебувати в повноцінному мовному середовищі.

Вимова, яка не відповідає загальноприйнятим літературним нормам, уповільнює формування культури усного мовлення та збіднює й обмежує спілкування. Ззовні порушення звуковимови можуть виявлятися одним із таких варіантів: повна відсутність у мовленні того чи іншого звука, який просто випускається і не вимовляється; заміна одного звука іншим, близьким за артикуляційним укладом; викривлення вимови звука.

Порушення звуковимови у дітей може бути як самостійним дефектом, так і одним із симптомів більш складного мовного розладу. Про дефекти звуковимови як окреме порушення мовлення прийнято говорити у випадках, коли вони є одиничним відхиленням від норми в мовленні дитини. Але якщо дефекти виявляються у дитини на фоні недостатнього словникового запасу, в аграматично побудованому або взагалі не сформованому фразовому мовленні, тоді вони є тільки одним із симптомів більш складного мовного розладу. В цьому разі логопедична робота не може обмежуватися корекцією вимови звуків.

Таким чином, під недоліками вимови звуків потрібно розуміти стійкі індивідуальні відхилення від норми у вимові звуків, викликані специфічними причинами, які потребують спеціальної логопедичної допомоги.

Основними причинами порушення вимови звуків у дітей з нормальним інтелектом, слухом є: порушення слухової диференціації звуків мовлення; порушення анатомічної будови артикуляційного апарату; порушення нормального функціонування й координації м'язів артикуляційних органів.



Порушення анатомічної будови артикуляційного апарату (неправильна форма щелеп і зубів, розщілини твердого і м'якого піднебіння, коротка під'язикова складка) заважають оволодінню звуками мовлення. Недостатня рухливість органів артикуляції, перш за все язика і губ, негативно впливає на оволодіння вимовою звуків, оскільки при вимові кожного звука артикуляційні органи повинні мати певне положення. Точні й скоординовані рухи губ і язика можливі завдяки керуванню головним мозком: із рухових відділів кори головного мозку по провідниковим нервовим шляхам до груп м'язів передаються імпульси. При органічних ушкодженнях кори головного мозку, провідникових нервових шляхів або периферичних нервів передача імпульсів порушується чи й зовсім припиняється, що призводить до вад іннервації артикуляційних м'язів та їх рухливості. У м'язах можуть спостерігатися слабкість, в'ялість, а також явища парезу і паралічу. Як наслідок, за таких умов звуки взагалі не можуть артикулюватися чи артикулюються з великими труднощами. При більш легких порушеннях, що мають функціональний характер, рухи язика здійснюються повністю, проте можуть бути сповільненими і неточними, чим і зумовлюють той чи інший ступінь порушення звуковимови. У багатьох випадках різноманітні порушення звуковимови у дітей із нормальним інтелектом і слухом можуть виникати внаслідок дії не тільки однієї з розглянутих причин, але й сукупності кількох із них подолання неправильної вимови. Оволодіння кожним голосним і приголосним звуком відбувається в онтогенезі у відповідності до певних вікових періодів, і своєчасне їх виникнення забезпечує формування правильної вимови. Нечіткість вимови у дітей до 5-й років можна вважати фізіологічним періодом формування звуковимови, проте якщо цього не відбулося, чи звуки у вимові відсутні, викривлені та замінюються іншими, то можна говорити про затримку або порушення процесу природного перебігу оволодінням мовленням.




Любі матусі й татусі!

Гімнастика для рук, ніг — справа для нас звична і знайома. Зрозуміло, навіщо ми тренуємо м'язи,— щоб вони стали сильними, спритними та рухливими. А ось навіщо язик тренувати, адже він і так «без кісток»? Виявляється, язик — головний м'яз органів мовлення. І для нього, як і для кожного м'яза, гімнастика просто необхідна. Адже язик має бути достатньо розвинений, щоб виконувати цілеспрямовані рухи, які називають звуковимовою. Недоліки вимови обтяжують емоційно-психічний стан дитини, заважають їй розвиватися і спілкуватися з однолітками. Щоб ця проблема не виникала у дитини й надалі, необхідно почати займатися артикуляційною гімнастикою якомога раніше.

Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе швидше «поставити» правильну звуковимову.

Діти п'яти, шести років і старші зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики в багатьох випадках перебороти сформовані порушення вимови звуків.



Спочатку артикуляційну гімнастику необхідно виконувати перед дзеркалом. Дитина повинна бачити, що робить язик. Ми, дорослі, не замислюємося, де знаходиться у певний момент язик (за верхніми чи за нижніми зубами). У нас артикуляція — автоматизована навичка, а дитині необхідно через зорове сприйняття набути цього автоматизму, постійно вправляючись у вимові, звуків.

He засмучуйтесь, якщо деякі вправи не виходитимуть з першого разу навіть у вас. Спробуйте повторити їх разом із дитиною. Зізнайтесь їй: «Дивись, у мене теж не виходить, спробуймо разом». Будьте терплячі, лагідні та спокійні, і все вийде. Працюйте з дитиною щодня по 5 — 7 хвилин. Проводити артикуляційну гімнастику найкраще у вигляді казки.




Артикуляційні вправи - корисні та цікаві

Шановні батьки:

- не змушуйте дитину займатися артикуляційною гімнастикою тоді, коли їй того не хочеться;

- під час занять над розвитком артикуляційного апарату фіксуйте перші ознаки втоми для того, щоб вчасно завершити заняття;

- заохочуйте дитину до занять і робіть артикуляційні вправи разом з нею перед дзеркалом;

- на початковому етапі слід акцентувати увагу малюка на положенні органів артикуляцій­ного апарату, використовуючи при цьому дзеркало.

Далі слід поступово переходити до від­працьовування заданих артикуляційних поз без застосування відображення, з орієнтацією вже на власні відчуття й запропонований ма пюнок.
Ми маємо надію на те, що подані вправи не тільки зможуть допомогти розвинути артикуля­ційний апарат Вашої дитини, але й досить весело та цікаво провести з нею час.

Успіхів вам!


Статичні вправи



«Лопата». Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [л], [с], [з], [ц], [р], [ш], [ж].

Мета. Відпрацьовувати вміння втримувати язик широким, спокійним, роз­пластаним, розслабивши його м'язи.

Зміст. Усміхнутися, висунути широкий язик, розпластати його на нижній губі, утримуючи в цьому положенні 10—15 секунд.

Методичні рекомендації. Не розтягувати сильно губ, щоб не було напруження. Стежити, щоб не заверталася нижня губа. Не висувати язик далеко: він має лише накривати нижню губу. Бічні краї язика торкаються куточків рота. Якщо ця вправа не виходить, виконувати вправу «Млинці».




«Грибок». Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [р], [ш], [ж], [ч].

Мета. Відпрацьовувати вміння втримувати язик біля верхнього піднебіння, розтягуючи під'язикову вуздечку.

Зміст. Усміхнутися, трохи відкрити рот і присмоктати широкий язик до під­небіння, потім відкрити рот широко. (Язик нагадуватиме тонку шапку гриба, а розтягнена під'язикова зв'язка — його ніжку.) Утримувати 10—15 секунд.

Методичні рекомендації. Стежити, щоб бічні краї язика були притиснуті рівномірно, жодний із них не опускався. Під час повторення вправи намагатися відкривати рот ширше.




«Чашка»
. Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [р], [ч], [ш], [ж].

Мета. Зміцнювати м'язи бічних країв язика, відпрацьовувати його під­німання.

Зміст. Широко відкрити рот. Широким язиком потягтися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Дитині можна сказати: «Уяви, що я налила у твою чашку воду, а ти мусиш її тримати, не виливаючи». Утримувати язик у такому положенні 10—15 секунд.

Методичні рекомендації. Рот має бути широко відкритим. Стежити, щоб працював тільки язик, а губи йому не допомагали, не торкалися язика — вони мають бути нерухомими. Бічні краї язика мають підніматися рівномірно, жоден з них не повинен опускатися.




«Трубочка»
. Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [с], [з], [ц].

Мета, відпрацьовувати вміння утворювати щілину між бічними краями язика.

Зміст. Відкрити рот, висунути широкий язик. Підняти бічні краї язика, зро­бити «трубочку», дмухнути в неї. Виконати вправу 8—10 разів.

Методичні рекомендації. Щоб полегшити виконування вправи, можна запропонувати малюкові ви­сунути розпластаний язик між зубами, після чого округлити губи.  Якщо в дитини не виходить цей рух, використати механічну допомогу:маленькою ложечкою натиснути на основу язика (уздовж середньої лінії)і запропонувати маляті округлити губи.




«Голка». Формує в дитини кінестетичне відчуття напруження. Мета. Відпрацьовувати вміння втримувати язик напруженим. Зміст. Відкрити рот, вузький язик висунути далеко вперед, утримувати 10— 15 секунд.
Методичні рекомендації. Рот широко відкритий. Стежити, щоб кінчик язика не відхиляйся вбік. Не завертати нижню губу.

Якщо в малюка не виходить утримувати язик вузьким і напруженим, ви­конувати вправу «Годинник».




«Паркан». Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [л], [с], [з], [ц], [і], [и].

Мета. Зміцнювати м'язи губ, закріплювати зоровий контроль за їхнім положенням.

Зміст. Зуби зімкнені. Розтягти губи в усмішці, показуючи зуби. Утри­мувати 10—15 секунд.

Методична рекомендація. Стежити, щоб рот не відкривався.




«Хоботок». Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [у], [ш], [ж], [ч].

Мета. Зміцнювати м'язи губ. , Зміст. Рот закритий, губи зімкнені. Витягнути губи вперед, утримувати в цьому положенні 10—15 секунд.

Методична рекомендація. Звертати увагу дитини на напруження висунутих уперед губ.


«Усмішка», або «Гумка». Готує артикуляційний апарпт до поставлення звуків [с], [ц].

Мета. Зміцнювати м'язи губ, закріплювати зоровий контроль за їхнім по­ложенням.

Зміст. Зуби зімкнені. Розтягувати губи в усмішці, не показуючи зубів. Ут­римувати 10—15 секунд.

Методична рекомендація. Стежити, щоб рот не відкривався.


Динамічні вправи



«Смачне варення». Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [л], [р], [ч], [ш], [ж].

Мета. Розвивати рухливість м'язів язика, відпрацьовувати рух угору широкої передньої частини язика.

Зміст. Запропонувати дитині уявити, що вона їла варення: «Воно дуже смачне! У тебе замазалася верхня губа, злижи язиком варення з верхньої губи. Отак». Передній край широкого язика рухається по верхній губі згори вниз, але не з одного боку в другий (10 разів).

Методичні рекомендації. Стежити, щоб працював лише язик, а нижня щелепа не «допомагала», не «підсаджувала» язик угору — вона має бути нерухомою (можна притримувати її пальцем). Язик має бути широким, його бічні краї торкаються куточків рота. Якщо вправа не виходить, слід повернутися до вправи «Млинці». Тільки-но язик стане роз­пластаним, потрібно маленькою ложечкою підняти його вгору й завернути на верхню губу.




«Гойдалка». Готує артикуляційний апарат до поставлення звука [л].

Мета. Відпрацьовувати вміння швидко змінювати положення язика.

Зміст. Трохи відкрити рот, покласти широкий язик за нижні зуби (зсере­дини) й утримувати його в такому положенні протягом 5 секунд (ведучий го­лосно рахує від 1 до 5). Потім підняти широкий язик за верхні зуби (так само зсередини) й утримувати його т'&м протягом 5 секунд. Так по черзі змінювати положення язика 6—10 разів.

Методична рекомендація. Стежити, щоб працював тільки язик, а нижня ще­ лепа й губи залишалися нерухомими.




«Конячка». Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [л], [р].

Мета. Активізувати м'язи кінчика язика та зміцнювати їх, відпрацьовувати піднімання язика.

Зміст. Дитині пропонують: «Покажімо язиком, як цокають копита коняч­ки». Дорослий демонструє, як язик присмоктується до піднебіння, потім відри­вається від нього, при цьому виходить звук, схожий на цокання копит. Стежи­ти, щоб кінчик язика рухався безпосередньо вгору, не відхиляючись, і цокав за верхніми зубами (10 разів).

Методичні рекомендації. Спочатку вправу виконують у повільному темпі, далі він прискорюється. Нижня щелепа не повинна рухатися, працює тільки язик. Стежити, щоб кінчик язика не завертався.




«Фарба». Готує артикуляційний апарат до поставлення звуків [р], [ч], [ні], [ж].

Мета. Відпрацьовувати рухи язика вгору, поліпшувати його рухливість.

Зміст. Трохи відкрити рот і «погладити» кінчиком язика тверде піднебіння, рухаючи язик уперед-назад.

Методичні рекомендації. Губи й нижня щелепа мають бути нерухомими. Стежити, щоб кінчик язика сягав внутрішньої поверхні верхніх зубів під часруху вперед і не виходив за межі рота.




«Цукерка». Формує в дитини кінестетичне відчуття напруження.

Мета. Відпрацьовувати відчуття напруження язика.

Зміст. У закритому роті напружений язик натискає то на одну щоку, то на другу. Виконувати протягом 10—15 секунд.

Методичні рекомендації. Губи мають бути з'єднаними. Прикласти долоньку малюка до щоки, щоб він міг перевірити ступінь напру­ женості язика.


Мовні ігри та забави.



Артикуляцiйна розминка: «Розмова лісу» «Чутливе вушко»

Просимо тишину-ц-ц-ц;
Вітерець у лісі-ш-ш-ш;
Повзе вуж у траві-с-с-с;

Розженем галасливих птахів-кш-кш-кш;
Прилетів жук-ж-ж-ж;

Дмухнем на кульбабку- ф-ф-ф;
Заспівав комарик-з-з-з-з;
Пролетів птах-шук-шук;
Запихкав їжачок-пих- пих-пих;

Дзюркоче вода у струмочку-дз-дз-дз;

Забриніла бджілка-дж-дж-дж;
Загуркотів у полі тракторр-р-р-р;
Відгукнувся на річці паро­плав- л-л-л.
 

Вправи на розвиток мовного диханя.

1.Здування кульбаби.
2.Дмухання на пелюстки квітів: ромашки, волошки.
3.Прокочування силою видихуваного повітря кульок, олів­ців на поверхні столу.
4.Надування бульбашок на поверхні води з допомогою тру­бочки.
5.Гасіння свічки на відстані.
6.Ігри: «Вітерець-пустунчик», «Осінні листочки», «Метели­ки», «Сніжинки», «Дощик», «Гойдалки», «Гарячий чай», «Нарубаємо дров», «Розпилюємо колоду».
 



«Світ звуків».

1. «Впіймай звук». Педагог називає ряд слів. Якщо дитина чує потрібний звук, то плескає у долоні. Слова добираються так, щоб звук був у різних позиціях.

2. «Де звук?» Називаються слова. Діти визначають місце заданого звука у слові (початок, середина, кінець).

3. «Який звук тягну?» А ня, є хо, І ра, о сінь, у ра. (Всі голосні букви, крім «и»).

4. «Зачаровані звуки». Озвучення звуків за беззвучною артикуляцією (голос­ні звуки).

5. «Скільки пальчиків - стільки звуків». Діти закривають очі. Педагог називає звуки, а діти показують кількість на пальчиках. ПВ; АОИІ І.т.д.

6. «Вередливий звук». Ігрова ситуація: «Жив собі, був собі звук (наприклад, к) у словах, завередував і втік. Потрібно звук впіймати і поставити на місце»: -іт-кіт; -аштан-каштан; -віти-квіти; -тільчик-стільчик.

7. «Телеграфісти». Педагог промовляє окремі звуки, а діти складають із них слова: л-і-т-о-літо; з-о-ш-и-т-зошит; п-і-в-н-и-к-півник.

8. «Червоне-біле». Діти отримують кружечки-червоні і білі, уважно слу­хають слова. Якщо у слові є потрібний звук - піднімають червоний кружечок, якщо немає - білий.

9. «Розпізнай слово». Демонструються картинки. Діти називають і визнача­ють перший звук і утворюють слово з цих звуків: дерево, індик, мак, автобус - Діма; сом, ехо, лампа, Оля - село.

10. «Озвуч картинку».
    * ворона - карр;
    * гусак - с-с-с;
    * миша - пи-пи-пи;
    * корова - му-му;
    * коник - іго-го; і т. д.

11. «Який звук спільний?» Педагог називає слова, а діти визначають спільний звук зима-зошит, казан-береза-зозуля. зима-зошит, казан-береза-зозуля.

12. «Хто найуважніший» Діти розглядають зображення складів на таблиці і якнайшвидше утворюють нові слова. Виграє той, хто складе більше слів.

13. «Намисто» Визначення початкового та кінцевого звука у слові: мама - апельсин - ножиці - Іра - автобус - син ...

14. «Хто в рукавичці живе?» Звуконаслідування. Одна дитина підходить до рукавички і запитує: - «Хто в рукавичці живе?» Діти відповідають голосом тварин. Ведучий впізнає тварину.

15. «Відстукай склади». Діти сідають у коло. Педагог називає кожному слово, дитина повинна відстукати кількість складів. Виграє той, хто не зробить помилок.

16. «Уважним будь». Педагог проказує вірш, скоромовку, чистомовку, а діти визначають який звук найчастіше зустрічається.

17. «Відлуння». Педагог називає слова, а діти хором - останній склад: ромашка - ка; книга - га; ліс - ліс.

18. «Який склад загубився?»
дівчин--, хлоп--, ді-, де-во, ка-на, со-ка.

19. «Скажи як я». Слова з певним звуком вимовляються пошепки, тихо, голосно, швидко, повільно. Діти повторюють.

20. «Зіпсований телефон». Ведучий пошепки говорить слово сусідові, який пере­дає його далі, останній промовляє слово вголос. Якщо слово сказано неправильно, з'ясовують, хто почув неправильно.

21. «Про що говорить ліс, луг, вулиця...» Розвиток слухової уваги.
 

Граматика для малят.

1. «Швидко слово називай - йому риму добирай»
    * листок - молоток - колобок - пеньок...
    * гілка - бджілка - сопілка...
    * коса - роса - оса...

2. «Яке слово заховалось»
Дорослий називає склади, а діти добирають слова за цими складами:
ма - мама, малина, машина... ко - котик, корова, коровай... лі - літо, лікар, лінійка.

3. «Четвертий зайвий»
Педагог називає чотири слова, діти визначають у яко­му слові немає потрібного звуку: риба, окунь, морква, лікар; шило, кошик, миска, миша.

4. «Зайве слово» (Виключення)
    * корова, свиня, заєць, вівця;
    * волошка, мак, пролісок, ромашка;
    * тарілка, миска, кастрюля, чайник, шафа;
    * береза, калина, клен, граб.

5. «Назви одним словом»: (Узагальнюючі слова)
    * шафа, диван, стілець, стіл - меблі;
    * комар, метелик, жук, мураха - комахи;
    * барвінок, фіалка, троянда, мак - квіти;
    * горобець, перепілка, зозуля, чиж - птахи.

6. «Один - багато» (Однина та множина іменників)
    * зошит - зошити;
    * ручка - ручки;
    * олівець - олівці;
    * книга - книги;

7. «Два — один» Утворювати складні іменники з двох імен­ників: небо і схил - небосхил;
    * ліс і смуга - лісосмуга;
    * ліс і степ - лісостеп;
    * птахи і ферма - птахоферма.

8. «Скажи навпаки» Вчити добирати слова-антоніми:
    * великий - малий;
    * холодний - теплий;
    * широкий - вузький;
    * товстий - тонкий.

9. «Такий самий!» Доречно і точно вживати слова близькі за значенням та функціональною ознакою:
    * штани - шорти - брюки - рейтузи - джинси...
    * дім - хата - будинок - намет...

10. «Великий малий». Підбір пестливих слів:
    * мама - мамочка;
    * олівець - олівчик;
    * ваза - вазочка;
    * кіт - котик.

11. «Зміни слово так, щоб воно закінчувалось на «і»»
    * зоря - зорі;
    * ранець - ранці;
    * олівець - олівці;
    * палець - пальці;
    * синець - синці;
    * день - дні.

12. «Нове слово» У слові змінити голосний звук на«у»:
    * кіт - кут;
    * білка - булка;
    * сам - сум;
    * річка - ручка;
    * так - тук;
    * лапа - лупа;




Подняться наверх


Частная школа "ГИПАНИС-ЭОС", г. Николаев. Все права защищены © 2017